Основні умовні скорочення icon

Основні умовні скорочення



НазваниеОсновні умовні скорочення
Дата конвертации07.09.2012
Размер196.33 Kb.
ТипДокументы

ОСНОВНІ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ


АНС - автоматизовані навчальні системи

АСУ - автоматизовані системи управління

АНК - автоматизований навчальний курс

ВНЗ - вищий навчальний заклад

ГБД - гуманізаційний блок дисциплін

ДЗ - дидактична задача

ДО - дидактична одиниця

ДРМ - друковані роздаткові матеріали

ДС - дидактична система

ЖЦТ - життєвий цикл товару

ЗО - зміст освіти

ЗД - задачі дидактики

ІБ - інформаційний блок

ІГМ - інформаційно-графічна модель

ІДС - інформаційно-дидактична система

ІС - інформаційний сигнал

КТН - комп’ютерна технологія навчання

ЛОЗ - лист основного змісту

МН - метод навчання

НВК - навчально-виробничий комплекс

НД - навчальна дисципліна

НМКД - навчально-методичний комплекс дисципліни

НМКС - навчально-методичний комплекс спеціальності

НП - навчальний предмет

ОКЛ - опорний конспект лекцій

ОКХ - освітньо-кваліфікаційна характеристика

ОС - опорний сигнал

ОПП - освітньо-професійна програма

ПБ - проблемний блок

САПР - система автоматизованого проектування

СНЗ - середній навчальний заклад

ССНЗ - середній спеціальний навчальний заклад

УДО - укрупнена дидактична одиниця

ФН - форма навчання

ЦН - цілі навчання

ЕОМ - електронно-обчислювальна машина


ПЕРЕДМОВА


На порозі XXI століття ми стали очевидцями безпрецедентного попиту на вищу освіту. З 1960 по 1995 роки кількість студентів світу зросла з 13 до 82 мільйонів. У той же час зріс і розрив між промислово розвинутими та слабо розвинутими країнами: ставленням до вищої освіти, рівнем наукових досліджень, обсягом витрат на освіту та науку.

З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування стає основою відтворення інтелектуального потенціалу народу, виходу вітчизняної науки і техніки на світовий рівень, становлення національного відродження, державності та демократизації суспільства в Україні.

Динамізм, притаманний сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технології в усьому

світі — все це потребує створення таких умов, за яких народ України став би нацією, що постійно навчається. Держава і нація без високого рівня освіти — суспільство без майбутнього.

Існуюча в Україні система освіти не задовольняє потреб, які постають перед нею в умовах розбудови української державності, в умовах культурного та духовного відродження українського народу.
Такий стан виявляється передусім у невідповідності знань запитам особистості, суспільним потребам та світовим стандартам; у знеціненні соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності; у спотворенні цілей та функцій освіти; одержавленні та бюрократизації всіх ланок освітньої системи: залишковому принципі фінансування.

Вища технічна школа повинна готувати спеціалістів нового типу, які зможуть здійснювати технічну реконструкцію народного господарства, допомогти йому увійти у світовий економічний ринок. Це потребує впровадження трьохступеневої системи підготовки кадрів вищої кваліфікації за схемою бакалавр - спеціаліст - магістр, впровадження інноваційних технологій навчання, надання можливості талановитій молоді здобути елітарну освіту.

В рішенні поставлених перед вищою школою завдань багато що буде визначатися особистістю викладача, його професійною і науково-методичною підготовкою, загальною культурою. Роль викладача в умовах реалізації нової освітянської політики суттєво зростає, до нього ставляться більш високі, ніж раніше, вимоги.

Це обумовлено не тільки потребами оновлення вищої школи, але і сучасними трактовками процесу навчання, згідно яких студент — не пасивний учасник цього процесу, а його активний суб’єкт, який дієво приймає участь в рішенні різних дидактичних завдань.

Новий підхід вимагає перегляду звичної стратегії навчання і використання методів, які дозволяють навчити студентів оволодіти знаннями, самостійно здобувати і оновлювати їх. Навчальний процес повинен бути підпорядкований розвитку у студентів навичок технічної творчості, системного аналізу техніко-економічних проблем, уміння знаходити ефективні інженерні рішення на основі його гуманізації.

Професія викладача має важливе суспільне значення. Особливо це суттєво для технічної вищої школи, адже таких спеціалістів ніде не готують. Переважна більшість викладачів технічних навчальних закладів — це їхні ж випускники, які практично не знають педагогіки, психології, не володіють методами навчання і виховання. Немає цих знань і у спеціалістів народного господарства, яких запрошують до ВНЗ на педагогічну роботу.

Початкуючий викладач береться навчати студентів, майже не маючи уяви про те, як побудувати заняття, оволодіти аудиторією, розвинути пізнавальну активність студентів, організувати їх самостійну роботу.

Необхідну допомогу в самоосвіті початкуючим викладачам могла б надати відповідна педагогічна література. Але її дуже мало і вона не призначена для цієї категорії викладачів, а ті методичні розробки, які видаються деякими вищими навчальними закладами України, проблеми не вирішують.

В цих умовах автор взяв на себе сміливість підготувати посібник, адресований початкуючим викладачам вищих навчальних закладів. Багаторічний досвід роботи у вищій школі на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора, завідувача кафедри, декана факультету, керівника та викладача “Школи педагогічної майстерності” Рівненського державного технічного університету, а також бажання допомогти молодим педагогам оволодіти основами педагогіки, психології, основами педагогічної майстерності, сучасними технологіями навчання дозволяють автору зробити спробу надати допомогу цій категорії працівників вищої школи.

З часу першого видання цього навчального посібника (1994 р.) минуло шість років. У вищій школі сталися суттєві зміни. У відповідності до Указу Президента України “Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні” скорочена мережа державних ВНЗ I-II рівнів акредитації з 738 до 592, розширилася мережа ВНЗ недержавної форми власності, створено нові академії та університети. Україна обрала шлях розвитку відкритої держави і реформування вищої освіти повинно підпорядковуватися жорстким законам ринкової економіки, яка потребує підготовки нової генерації конкуренто-спроможних фахівців. У зв’язку з цим навчальний посібник доповнено і перероблено відповідно до вимог нових стандартів вищої освіти, включено нові розділи.

Безумовно, що і в такому вигляді посібник має недоліки. І все ж, на думку автора, він буде корисним тим, хто бажає присвятити своє життя вищій школі. Знайомство з цією книгою дозволить початкуючим викладачам (і не тільки їм) уникнути небажаних помилок і зробити свою роботу більш цікавою і продуктивною.

В процесі переробки посібника його окремі розділи рецензувалися значним числом викладачів з різних ВНЗ України і автор висловлює їм усім свою щиру вдячність за слушні поради і доброзичливу критику.

Всі зауваження щодо вдосконалення змісту навчального посібника автор просить надсилати на адресу: 33000, м. Рівне, вул. Соборна, 11, Рівненський державний технічний університет.


I. Державна національна програма “Освіта”




I. Державна національна програма “Освіта”


Державна національна програма “Освіта” була прийнята в грудні 1992 року Першим з’їздом педагогічних працівників України і ставила за мету відродження і розбудову національної системи освіти, формування творчої особистості, забезпечення пріоритетності людини, виведення освіти України на рівень розвинутих країн світу шляхом реформування її структурних та організаційних елементів, подолання монопольного становища держави в освітній сфері, глибоку лібералізацію традиційних освітніх установ.

Відповідно до поставленої мети передбачалася реалізація таких програмних завдань:

  1. Розбудова національної освіти з урахуванням змін в усіх сферах суспільного життя.

  2. Забезпечення моральної, інтелектуальної та психологічної готовності всіх дітей до здобуття освіти.

  3. Досягнення якісно нового рівня у вивченні базових навчальних предметів: української та іноземних мов, історії, математики та природничих наук.

  4. Забезпечення передових позицій у світі в опануванні біологічних та фізико-математичних наук.

  5. Надання можливостей кожному громадянину України постійно вдосконалювати свою освіту, підвищувати професійний рівень, оволодівати новими спеціальностями.

  6. Забезпечення у кожному навчальному закладі загально-прийнятих у світі умов для навчання й виховання морально, фізично і психічно здорової особи.

Основні напрямки реалізації програмних завдань:

  1. подолання національного нігілізму, заідеологізованості освітньої системи, ігнорування національних особливостей освіти;

  2. забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження сучасних технологій та науково-методичних досягнень у навчальний процес;

  3. усунення уніфікації освіти, панівного становища авторитарної педагогіки, що привела до нівелювання природних здібностей і можливостей, інтересів усіх учасників освітнього процесу;

  4. підготовка нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного рівня;

  5. реорганізація існуючих навчально-виховних закладів та створення установ освіти, навчальних закладів нового покоління, регіональних центрів для відпрацювання педагогічних інновацій та освітніх модулів;



I.1. Система освіти в Україні

_____________________________________________________________________________


  1. радикальна перебудова управління сферою освіти шляхом її демократизації, децентралізації, створення регіональних систем управління освітніми установами;

  2. інтеграція освіти і науки, активне використання наукового потенціалу вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ.

Державна національна програма складається з таких розділів:

  1. система освіти;

  2. зміст освіти;

  3. учасники навчально-виховного процесу;

  4. наукова діяльність закладів освіти;

  5. управління освітою;

  6. міжнародні зв’язки;

  7. фінансове та матеріально-технічне забезпечення освіти.


1.1. Система освіти в Україні


Систему освіти, як сукупність суб’єктів освітньої діяльності, складають заклади освіти, органи державного управління освітою і громадського самоврядування. Зміни в структурі системи освіти передбачають: створення оптимальної мережі закладів освіти; наближення підготовки фахівців до освітніх запитів регіонів; орієнтація освітніх установ на запити, потреби й інтереси особистості; подолання одноманітності та уніфікації в системі навчальних закладів; розвиток нових типів освітніх закладів, заснованих на різних формах власності; докорінне реформування існуючих закладів освіти.

Система освіти охоплює: дошкільне виховання, загальну середню, професійну, вищу і післядипломну освіту.

Дошкільне виховання здійснюється в родині, дитячих дошкільних закладах у тісній взаємодії з сім’єю і має на меті забезпечення фізичного, психічного і морального здоров’я дітей, їх повноцінного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь і навичок, необхідних для навчання у школі.

Дошкільне виховання грунтується на засадах родинного виховання, народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду.

Загальна середня освіта має забезпечити: продовжити всебічного розвитку дитини як особистості, її здібностей і талантів, національної самосвідомості й загальнолюдської моралі; національне відродження загальноосвітньої школи з урахуванням регіональних особливостей; створення організаційно-педагогічних, науково-методичних, матеріально-технічних умов функціонування загальноосвітніх


I.1. Система освіти в Україні

_____________________________________________________________________________


закладів на рівень передових країн світу; удосконалення та розвиток мережі загальноосвітніх закладів на рівень передових країн світу; удосконалення та розвиток мережі загальноосвітніх закладів різних спрямувань, типів, форм власності; підвищення професіоналізму педагогічних кадрів, вивільнення педагогів від виконання невластивих їм обов’язків.

Передбачається створення шкіл трьох ступенів. Початкова школа (I ступінь - 3-5 років) продовжує дошкільний розвиток дитини, забезпечує функціонування шкіл різної тривалості з урахуванням особливостей регіонів мовного спілкування.

Основна школа (II ступінь - 5-6 років) забезпечує опанування визначеної системи і обсягу знань методами наукового пізнавання і творчого мислення. При цьому враховуються індивідуальні особливості шляхом набору додаткових до державного компоненту світи навчальних предметів, факультативних курсів за вподобанням, занять за інтересами. Передбачається систематична діагностика особистості кожного школяра і їх активна корекція.

У старшій школі (III ступінь - 2-3 роки) завершується загальноосвітня підготовка молоді, формується світоглядна позиція особистості, її ціннісні орієнтації. При цьому повинні застосовуватися новітні педагогічні технології, розвиватися школи нового типу (гімназії, ліцеї, приватні школи).

Професійна освіта спрямована на збереження професійної самореалізації особистості, формування її кваліфікаційного рівня, створення соціально-активного, морально і фізично здорового національного виробничого потенціалу. Передбачається проведення акредитації (атестація, ліцензування, сертифікація) професійних навчальних закладів, створення умов для творчої педагогічної діяльності, підвищення престижу та ефективності педагогічної праці.

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, загально-культурну, практичну підготовку і спрямована на формування фахівців, що визначають темпи і рівень науково-технічного та соціального прогресу, сприяють утворенню гуманістичних ідеалів, норм людського співжиття, формування інтелектуального потенціалу нації як найвищої цінності суспільства. Вища освіта є могутнім фактором відтворення продуктивних сил України, розвитку духовної культури суспільства й цивілізації.

Програма передбачає реалізацію таких стратегічних завдань:

  1. виведення вищої освіти в Україні на світовий рівень;

  2. створення умов для розвитку як державних, так і недержавних вищих навчальних закладів;

  3. створення в Україні спільних з іншими країнами вищих навчальних закладів, залучення до роботи провідних зарубіжних вчених;

  4. впровадження трьохступеневої підготовки фахівців за схемою “бакалавр-спеціаліст-магістр”;



I.2. Зміст освіти

_____________________________________________________________________________


  1. впровадження нової системи методичного та інформаційного забезпечення вищої школи;

  2. демократизацію та гуманізацію навчального процесу, оновлення змісту, засобів та методики навчання, запровадження нових педагогічних технологій;

  3. створення державної системи добору і навчання талановитої молоді, формування національної інтелектуальної еліти;

  4. розробку нових моделей різних рівнів вищої освіти;

  5. практичну реалізацію конвертованості дипломів вищих навчальних закладів України;

  6. створення нової системи переатестації науково-педагогічних кадрів;

  7. формування навчально-наукових комплексів (університет, інститут, коледж, профтехучилище, школа, гімназія, ліцей) регіональних університетів у складі навчально-наукових комплексів.

Система післядипломної освіти забезпечує поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, одержання нової кваліфікації, нової спеціальності на основі набутої у навчальному закладі і досвіду практичної роботи.

Реалізація основних напрямків післядипломної освіти має йти такими шляхами:

  1. створення загальнодержавної системи підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів;

  2. надання вищій школі провідної ролі в післядипломному навчанні кадрів;

  3. створення національної системи підготовки та атестації наукових кадрів вищої кваліфікації;

  4. організація розгалуженої мережі спеціалізованих вчениї рад з захисту докторських і кандидатських дисертацій.


I.2. Зміст освіти


Змістом освіти значною мірою визначається відродження і утвердження національної культури, духовної єдності нації, відтворення та нарощування інтелектуального потенціалу народу, вихід вітчизняної культури, науки, техніки на світовий рівень, що стане основою державності та демократизації суспільства в Україні.

Головними завданнями оновлення змісту освіти є:

  1. формування системи і обсягу знань, умінь та навичок на різних рівнях, формах навчання з урахуванням національних і світових надбань, вироблення відповідних стандартів змісту освіти, розробка критеріїв їх визначення;



1.2. Зміст освіти

_________________________________________________________________


  1. оптимальне поєднання гуманітарних і природничо-математичних знань, раціонального і емоційного, теоретичного і практичного компонентів; класичної спадщини та сучасних досягнень;

  2. прилучення до літератури, образотворчого мистецтва, музики, народознавства, надбань світової культури;

  3. докорінне поліпшення соціально-гуманітарної підготовки фахівців, посилення уваги до формування їх історичної, економічної та філософської освіченості.

Випереджаючий характер у змісті вищої освіти має належати спеціальній підготовці, перебудові змісту профільної освіти, її диференційності і безперервності за кваліфікаційними і освітніми рівнями.


I.3. Учасники навчально-виховного процесу


Одним з вирішальних напрямків реалізації стратегічних завдань освітньої реформи є створення принципово нового механізму взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу, який має грунтуватись на послідовному дотриманні принципу єдності їх інтересів, педагогічних можливостей, потреб.

Державна світня політика в цьому напрямі зорієнтована на:

  1. створення системи соціального захисту учасників навчально-виховного процесу в ринкових умовах;

  2. правове забезпечення відносин між учасниками навчально-виховного процесу;

  3. підвищення професіоналізму педагогів, їх громадянської свідомості, готовності до динамічного реагування на запити суспільного життя;

  4. створення ринку праці з механізмами конкуренції та професійного відбору спеціалістів: контрактного найму, диференціації заробітної плати залежно від рівня професійної підготовки та реальних результатів;

  5. забезпечення рівних прав на освіту, можливість задоволення різноманітних освітніх потреб особистості;

  6. створення умов для пошуку, навчання та розвитку обдарованих дітей, формування інтелектуальної еліти суспільства;

  7. створення нормативно-правової бази трудової діяльності суб’єктів навчання;

  8. розробку системи стимулів та соціальних гарантій для мотивації творчої праці педагогів, підтримки престижу педагогічної професії, створення умов для творчого пошуку;

  9. залучення громадськості до участі в навчально-виховному процесі, отримання для цього відповідних нормативно-правових документів, що регламентують діяльність освітньої сфери.


14. Наукова діяльність закладів освіти

_____________________________________________________________________________


I.4. Наукова діяльність закладів освіти


Наука є органічною частиною освіти, базовим елементом і рушійною силою її розвитку. Вона забезпечує безперервність процесу пізнання, теоретично-концептуальні та методичні засади навчально-виховної діяльності, становлення освіченої, всебічно розвиненої особистості та розширеного відтворення інтелектуального потенціалу суспільства.

Головними цілями наукової діяльності в системі освіти повинні стати:

  1. розвиток фундаментальних та прикладних пошукових досліджень з пріоритетних напрямків;

  2. гармонійне поєднання гуманітарних, соціально-економічних, природничих і технічних наук;

  3. розробка конкурентоспроможних на світовому та регіональному ринках науковомістких технологій, патентноздатної науково-технічної продукції та послуг;

  4. підготовка на сучасному рівні спеціалістів, науково-педагогічних кадрів;

  5. наукове забезпечення навчально-виховного процесу у закладах освіти, найбільш повне використання наукового потенціалу вищої школи;

  6. створення в системі освіти органічно пов’язаної з нею нової демократичної структури науково-дослідної діяльності академічного типу.

Функціями такої структури мають бути:

а) координація діяльності наукових центрів, інститутів, науково-виробничих підприємств, що створюються при вищих навчальних закладах на факультетах, кафедрах відповідно до їх потреб і можливостей;

б) інтеграція академічної, вузівської та галузевої науки на основі обгрунтованого прогнозу розвитку наукових пріоритетів з урахуванням специфіки, структури та досвіду наукових напрямків, що склалися на Україні;

в) визначення на основі фахової експертизи провідних наукових шкіл, що склалися у вищих навчальних закладах, стимулювання їх розвитку та забезпечення їм цільової державної підтримки;

г) створення інтегральної наскрізної системи виявлення та залучення молоді до наукової діяльності на всіх етапах навчання;

д) розробка та впровадження державної антимонопольної системи конкурсного відбору, фінансування програм і проектів з фундаментальної та прикладної науки.


I.5. Управління освітою

_______________________________________________________


I.5. Управління освітою


Управління освітою - це організація і забезпечення оптимальних умов функціонування всієї освітньої галузі, системний механізм її саморегуляції на загальнонаціональному, регіональному, муніципальному рівнях та всередині освітніх установ.

Управління освітою повинно забезпечити:

  1. реалізацію рівних можливостей в здобутті освіти, дотримання державних освітніх стандартів, стимулювання творчого пошуку педагогів, автономності діяльності науково-педагогічних та педагогічних колективів;

  2. ефективну діяльність освітніх структур в умовах формування ринкових відносин, ринку освітніх послуг та інтелектуальних ресурсів;

  3. перехід від державного до державно-громадського управління, розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами управління, забезпечення самоврядування навчально-виховних закладів.

Для реалізації зазначених проблем необхідно:

а) створити систему державно-громадської оцінки діяльності закладів освіти, якості підготовки спеціалістів через систему акредитації та атестації на основі запровадження банку тестів, орієнтованих на державні та світові стандарти освітньої діяльності;

б) запроваджувати акредитацію як складовий компонент системи управління з використанням міжнародного досвіду, перетворити акредитацію в гарант високої якості підготовки фахівців, конкурентоспроможності випускників навчальних закладів;

в) забезпечувати індивідуальну підготовку елітних спеціалістів для різних галузей економіки, науки, культури.


I.6. Міжнародні зв’язки


Розвиток освіти в Україні, виведення її на світовий рівень відбуватиметься в контексті широкої інтеграції в міжнародну систему освіти, використання передового зарубіжного досвіду, доступну до сучасних технологій, залучення іноземних інвестицій, підготовки та перепідготовки фахівців у навчальних закладах зарубіжних країн.

Міжнародні зв’язки у галузі освіти передбачають розвиток у таких основних напрямках:

  1. вироблення системи прямих зв’язків з іншими країнами, міжнародними державними та неурядовими освітніми структурами для розширення можливостей навчання за кордоном, широкого обміну учнями,



I.6. Міжнародні зв’язки

_____________________________________________________________________________


  1. вчителями, студентами, аспірантами, викладачами та науковими працівниками;

  2. створення ефективного механізму співробітництва з ЮНЕСКО, входження в освітні програми цієї та інших міжнародних організацій, фондів, програм;

  3. обмін педагогічними працівниками на контрактній основі, створення банку даних на спеціалістів для роботи за кордоном;

  4. переведенням підготовки та перепідготовки фахівців для зарубіжних країн на контрактну, валютну та компенсаційну основи;

  5. створення спільно з зарубіжними країнами центрів освіти, спільних підприємств, фірм та тимчасових науково-дослідних колективів, технопарків та консультативних центрів;

  6. досягнення міжнародних угод щодо еквівалентності дипломів, атестатів та інших документів про освіту та кваліфікацію;

  7. удосконалення системи співпраці з українською діаспорою, ефективне використання її можливостей.

Розвиток міжнародного співробітництва потребує належного інформаційного забезпечення на основі створення комп’ютерних банків даних, інформаційної мережі, які повинні сприяти широкому обміну інформацією між навчальними закладами України і зарубіжними країнами.


I.7. Фінансове та матеріально-технічне

забезпечення освіти


Фінансове та матерільно-технічне забезпечення освітньої галузі повинно грунтуватися на пріоритетності витрат на розвиток освіти з державного, регіонального та місцевого бюджетів, використання коштів державних, приватних підприємств, окремих громадян, громадських організацій та батьків, міжнародних освітянських фондів, програм і благодійних організацій, коштів, отриманих за надання додаткових послуг, виконання науково-дослідницьких робіт, прибутків від комерційної діяльності, різних видів дотацій, кредитів і банківських позичок.

Нова економічна модель розвитку системи освіти передбачає:

- збереження за державою пріоритету у фінансуванні системи освіти та підвищення ролі регіонів у фінансуванні освітніх потреб;

- розробку та запровадження державних нормативів фінансового та матеріального забезпечення освіти з розрахунку на одного жителя, учня, студента;


I.8. Нормативне забезпечення вищої освіти

_____________________________________________________________________________


- визначення науково-обгрунтованих потреб матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу і збереження його гарантованого державного фінансування на перехідний до ринку період;

- розвиток системи оплати праці у закладах освіти з урахуванням міжнародного досвіду;

- створення в системі освіти нових організаційних форм: банків, фондів, акціонерних товариств;

- введення додаткових пільг для спонсорів, інвесторів у галузі освіти, включаючи пільгове оподаткування доходів від власної діяльності установ і закладів освіти;

- надання навчально-виховним закладам права безпосередньо займатися усіма формами та видами зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства.


I.8. Нормативне забезпечення вищої освіти


Нормативне забезпечення вищої освіти в Україні за станом на 1 січня 2000 року забезпечується такими основними Законами України, Указами Президента України та Державними стандартами вищої освіти:

  1. Закон України “Про освіту” (Постанова ВР №1144-12 від 4 червня 1991 року);

  2. Постанова КМУ від 5 квітня 1994 року №228 “Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів”;

  3. Постанова КМУ від 24 жовтня 1996 року №1297 “Про ліцензування, атестацію та акредитацію закладів освіти”;

  4. Постанова КМУ від 20 січня 1997 року №38 “Про затвердження платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами”;

  5. Указ Президента України від 10 червня 1997 року “Про основні напрямки реформування вищої освіти в Україні”;

  6. СВО (стандартом вищої освіти) Терміни та визначення.

  7. СВО Освітньо-кваліфікаційна характеристика;

  8. ДК 003-95 Державний класифікатор професій;

  9. ДК 009-96 Державний класифікатор видів економічної

діяльності;

  1. ДСВО 01-98 Перелік напрямів та спеціальностей, за якими

здійснюється підготовка фахівців у вищих

навчальних закладах за відповідними освітньо-

кваліфікаційними рівнями;

  1. ДСВО 02-98 Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-

кваліфікаційними рівнями;

  1. ДСВО 03-98 Освітній рівень базової вищої освіти;


I.8. Нормативне забезпечення вищої освіти

_____________________________________________________________________________



  1. ДСВО 04-98 Освітній рівень повної вищої освіти;

  2. ДСВО 05-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого

спеціаліста;

  1. ДСВО 06-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра;

  2. ДСВО 07.01-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста

  3. ДСВО 07.02-09 Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра




Похожие:

Основні умовні скорочення iconКалендарно-тематичний план практичних занять з дисципліни «сестринська практика» для студентів ІІІ курсу медичного факультету модуль «Основні обов'язки та професійні дії медичної сестри педіатричного відділення»
Модуль «Основні обов'язки та професійні дії медичної сестри педіатричного відділення»
Основні умовні скорочення iconЗакон україни про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки
Затвердити Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, що додаються
Основні умовні скорочення iconОсновні поняття Web 1 2 3 Прес-зріз знань

Основні умовні скорочення iconКонтрольна робота
Перечисліть основні педагогічні цілі використання ікт у навчально-виховному процесі
Основні умовні скорочення iconЗапитання до іспиту з дисципліни «інформаційне тб»
Жанри інформаційного телебачення: їх основні відмінності від аналітичної та художньої публіцистики
Основні умовні скорочення iconОсновні завдання батьківського всеобучу
Актуалізувати серед батьківської громадськості проблеми національного відродження в умовах державотворення України
Основні умовні скорочення iconТеоретичні питання до заліку (екзамену)
Основні методичні цілі застосування ікт у процесі викладання мов (рідної, іноземної)
Основні умовні скорочення iconЖукова А. Г., аспір., М’ячин В. Г., к т. н., доц
Розглянуто основні підходи щодо діагностики банкрутства промислових підприємств та проаналізовано доцільність їх використання у сфері...
Основні умовні скорочення iconМіністерство освіти та науки україни
...
Основні умовні скорочення iconЗразок програмні питання з дисципліни „теорія держави І права
Основні ознаки держави, які відрізняють її від інших організацій політичної системи суспільства
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib.podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов