В номері: 2 icon

В номері: 2



НазваниеВ номері: 2
Дата конвертации27.10.2012
Размер246.87 Kb.
ТипДокументы

Іс 58, 1-9






Часопис Францисканського Ордену Світських України

видається Національною Радою ФОС України

(для внутрішнього користування в спільнотах ФОС)


В номері:





2.

Святой Дух в мистическом

опыте святого Франциска




^ В. Эгер, Л. Лехман, А. Ротзеттер. «Францисканская духовность»











Події ФОС:







13.

^ Формаційний проект




Міжнародної Ради ФОС




^ Вірні миряни




Компендіум соціальної доктрини Церкви









18.


Створення нової регіональної спільноти










Редакція ФВ







Розповіді про Франциска:


20.

Великі і малі

^ Марія Стікко. «Святий Франциск з Асижу»




РЕДАКЦІЯ: гол. редактор – Боровик О.;

редактор – Гнатишина С.; художній редактор – Шабаліна Д.;

перекладач – Артемчук Т.; комп`ютерна верстка – Бойко Ю.,

^ ЦЕРКОВНИЙ КОНСУЛЬТАНТ: о. Славомир Ветлугін OFM.


НАША АДРЕСА: м. Київ, бр. Перова 1Б. E-mail: visnykfos@yandex.ua

Любі брати і сестри!

Від щирого серця вітаю всіх вас зі святом Зіслання Святого Духа!

Слово Боже говорить, що Утішитель, Дух Святий, якого Отець посилає нам в Ім’я Сина Свого Ісуса, «навчить нас усьому і нагадає» все те, що Христос говорив і що обіцяв, коли дарував нам покликання бути Його учнями.

Ісус вибрав нас з-поміж багатьох і покликав нести Його мир, свідчити про Його Любов і Милосердя, служачи іншим, «мити їм ноги». Тому так потрібен нам не лише сьогодні, але й кожної миті Його Мир, який Ісус залишив і дарує нам, щоб не тривожилися серця наші і нічого ми не боялися! (пор. Йн. 14.26-27).

^ Бажаю вам довіри до Друга Вірного, Утішителя Справжнього; прагнення навчатися від Учителя Делікатного; послуху з любові, а не з примусу та народження з Неба!

Праведності, миру і радості у Святому Дусі, притаманних святому Франциску з Асизі, святій Кларі та всім святим, які пішли дорогою наслідування Христа, котру Дух Божий відкрив нашому Серафимському Отцю.

^ Мир та добро!

с. Ірина Рудиченко

старша Національної Ради ФОС України





^ Святой Дух в мистическом опыте святого Франциска


По изданию: В. Эгер, Л. Лехман, А. Ротзеттер. «Францисканская духовность»


Человеческий дух — это не то же самое, что разум, обладающий способностью к познанию, пониманию, умозаключению и мышлению. Человеческий дух отличается открытостью по отношению к тайне Бога, чувствительностью и восприимчивостью к Его тихому действию.

Бог сотворил нас по Своему подобию, поэтому можно говорить о «духовной жизни», если кто-то действительно живет Богом. В жизни святого Франциска, в его сознании Божьего присутствия, Святой Дух играет настолько важную роль, что необходимо уделить этому особое внимание.



Говоря о Святом Духе в мистическом опыте святого Франциска, необходимо иметь в виду, что о Святом Духе говорится не только там, где непосредственно звучит имя третьей Божественной ипостаси. Например, в «Завещании» Франциск описывает свое переживание действия Святого Духа, не используя выражения «Святой Дух». Слова «по Божественному вдохновению» у него означают инициативу Святого Духа, которая приводит к обращению мысли человека и всей его жизни к Богу. Моменты Божественного участия в своей жизни Франциск называет «сладостью» (в гимне Святому Духу Папа Иннокентий III также использовал обороты «сладкая радость сердца», «сладостная прохлада»).

Понятию «Дух Господень» Франциск противопоставляет понятие «дух телесный»; здесь речь идет о внутреннем состоянии человека. Обладание Духом Господним говорит о единении со Святым Духом, дух же человека порабощен телом. Стремления тела разрушают и ведут к смерти. В человеке, живущем по Духу Господню, Бог обретает Себе жилище.

В слове «Дух» содержится еще одно значение, использующееся святым Франциском. Это «Дух Священного Писания», Который оживотворяет того, кто свою мудрость относит к Божьей благодати, осознавая, что сам по себе ни на что не способен.

Главную роль в принятии даров Святого Духа играет Дева Мария, Невеста Святого Духа.

«Господь дал мне...»

Важнейшим документом, говорящим о духовном пути святого Франциска, является написанное буквально перед лицом смерти «Завещание». Франциск вспоминает в нем главные события своей жизни и призывает братьев верно следовать Уставу. Уже в первом предложении мы получаем доказательство того, что первый шаг всегда делает Бог. «Господь так дал мне, брату Франциску, начать творить покаяние...». Он многократно подчеркивает, что «Сам Всевышний открыл» ему, что нужно делать.

В истории своей жизни Франциск видит руководство Святого Духа и выражает это очень простыми словами: «Господь дал мне», «Господь меня вывел», «Господь открыл мне». Это означает, что действовал Святой Дух, и это полностью исключает собственные порывы, так как лишь Всевышний «говорит и творит всякое добро».

Франциск постоянно напоминает, что ничто доброе нельзя приписывать себе и собой гордиться, ибо все является даром Духа. Поэтому первая часть «Завещания» — это собственно благодарность Богу за все, что Он через Франциска сотворил, а также за братьев, которых Бог ему дал.

«По Божественному вдохновению»

Франциск был убежден, что его выбор пути брата меньшего является ответом на Божье призвание. «Если кто по Божественному вдохновению пожелает следовать этой жизни, придет к нашим братьям, пусть ими благосклонно будет принят». Бог призывает, осуществляет выбор, а человек только отвечает «да» или «нет». Решение человека является ответом на избрание со стороны Бога. Вступление в монашескую общину обусловлено инициативой, исходящей от Бога.

То же касается тех, «кто... по Божественному вдохновению... захотел пойти к сарацинам или другим неверным». Миссионерский труд является особым призванием, поэтому министры пусть дают такое разрешение лишь тем, «кого они сочтут способными для этой миссии».



^ Св. Клара

Свое обращение и отказ от мира Франциск объясняет силой Святого Духа; знаком Его действия стало и возникновение Ордена кларисс. Уже в 1212–13 гг. Франциск написал для Клары и ее сестер-монахинь краткий «Образ жизни». «Поскольку Божиим вдохновением сделались вы дочерьми и служанками высочайшему Царю, Отцу нашему небесному, и Духу Святому... мы всегда будем заботиться о вас точно так же, как о самих себе, и любить будем вас, и о вас тревожиться».

Заслуживает внимания глубоко богословское высказывание молодого Франциска по поводу отношений человека, избравшего путь монашества, с Пресвятой Троицей. Призвание — это дар Святого Духа, об этом Франциск напомнил клариссам и 23 года спустя, послав им песнь утешения, начинающуюся такими словами: «Послушайте, нищенки мои... непрестанно живите в истине... Уйдя из мира, не озирайтесь назад: духовное житие прекраснее стократ».

Руководство Святого Духа отражено и в письмах святой Клары. Так же, как Франциск и его товарищи, сестры-клариссы понимали, что стали орудиями Божьих деяний.

Сладость Святого Духа

Направляющая рука Духа Божия требует от человека сотрудничества. Франциск подчеркнул в «Завещании», что Бог направил его к самым бедным. Божий призыв был для него очистительным огнем, силой, побуждающей сжечь за собой все мосты и начать служить прокаженным. С обращением наступила перемена вкуса: «И когда я возвращался от них, то, что казалось мне горьким, обратилось для меня в сладость души и тела...».

Переход от горечи к сладости, когда он обнял и поцеловал прокаженного, был потрясающим переживанием присутствия Святого Духа, плодом которого является любовь, радость, мир, долготерпение (Гал 5, 13–33).

Мгновения получения особых даров Франциск переживал довольно часто. После того как отец публично лишил его наследства, он шел по лесу и пел, а на вопрос разбойников, кто он такой, он ответил: «Я вестник Великого царя».

Сладость — на языке трубадуров «dolcezza», «douceur» — у Франциска означает новизну переживаний, открытие тайны нового рождения в Святом Духе. В «Послании к верным», объясняя это с помощью человеческих чувств, он использует противопоставление «сладко-горько». Все те, кто не пребывает в покаянии, слепы, ибо не видят «истинного Света — Господа нашего Иисуса Христа... Нет у них духовной премудрости, ибо не имеют в себе Сына Божия, который есть истинная Премудрость Отца... Поглядите, слепцы, вы обмануты врагами вашими — плотью, миром и дьяволом, — ибо телу сладко совершать грех и горько служить Богу...».

«Дух телесный — Дух Господень»

Франциск часто противопоставляет святую Мудрость мудрости этого мира (ср. 1 Кор 2, 6–16). «Тело» означает для Франциска всего человека как телесную сущность с ее слабостями и склонностями. Вот как говорит он о человеческой природе: Бог нам, «несчастным и жалким, грязным, мерзким, неблагодарным и дурным, творил и творит всяческое благо». Дух Господень (У апостола Павла — «pneuma») — это освящающая и животворящая сила Божия, преображающая смертного человека в человека духовного, который отказывается от своего «я» и освобождает пространство для Святого Духа.

Франциск обозначил признаки человека духовного: «Так можно познать раба Божия, имеет ли он от Духа Божия: когда Господь устраивает через него какое-либо добро, то плоть его из-за этого не возвышается, потому что она всегда противна всякому добру, но предстанет он в своих глазах более жалким и посчитает себя меньше всех остальных людей».

Если мы желаем обрести Духа Господня, то «следует не мудрствовать по плоти, но более заботиться о том, чтобы быть простыми, смиренными и чистыми». Наш ответ на действие Святого Духа — это послушание; в первую очередь, это послушание внушениям и побуждениям Божьим, затем идет уступчивость людям и даже всякому творению. «Святая Покорность прогоняет все телесные и плотские желания, и умерщвляет тело в покорность духу и в покорность брату своему, и покоряет и подчиняет человека всем людям, сколько их в мире, и не одним только людям, но и всем живым тварям, чтобы могли получить от него, чего бы ни захотели, сколько будет им дано свыше от Господа» («Приветствие добродетелям»).

Стать малейшим — это быть братом для другого, быть готовым помочь, войти в солидарность со всем сотворенным миром, распознавая во всем Божий план, который реализуется, в том числе, и через неразумные творения в пределах законов природы.

Противоположным понятию «Дух Господень» является понятие «дух телесный» — «spiritus carnis». Внутренний смысл этого словосочетания можно выразить словами: «дух человека, преданного телесности». Контрастность двух этих духовных состояний святой Франциск подчеркнул в первом Уставе: «Ибо дух плоти хочет и стремится много к речам, но мало к делам; и ищет не набожности и святости внутренней, но хочет и жаждет набожности и святости, выставляемых людям напоказ... Дух же Господень хочет, чтобы плоть была умерщвляема и отверженна, низка и презренна. И стремится к смирению и терпению, чистому, простому и истинному миру духовному».



Человек, живущий Духом Господним обуздывает свой эгоизм и его прихоти, может победить склонности греховной природы, то есть склонности тела. В «Наставлениях» Франциск предостерегает от грехов «духовных» — таких, как своеволие, стремление к власти, гордыня, превосходство над другими, зависть, жажда мести, ложные обвинения, гнев. Духовное начало в человеке должно быть подчинено Духу Господню. Победа духовного является главной целью, к которой направлены все усилия Франциска в его заботе о себе и о братьях.

«Прежде всего... стяжать Духа Господня»

«Прежде всего... стяжать Духа Господня с Его освящающим действием». Эта фраза выражает теснейшее единение со Святым Духом. Прежде чем человек достигнет такого духовного состояния, действие Духа Господня продолжается двумя путями: негативным и позитивным. Негативный выражается в том, что человек под влиянием Духа Господня обуздывает свой эгоизм и его прихоти, побеждает склонность к греху. Происходит очистительный процесс. Позитивное действие (освящающее и объединяющее) соединяет человека с Богом с помощью духа «святой молитвы и набожности».

В людях, которые целиком открываются Духу Господню, мы видим духовные плоды: чистоту сердца, смирение, терпение, любовь к врагам, выдержку (Ср. Гал 5, 22–26). Они обретают все важнейшие добродетели, исходящие от Бога, Дух Святой Своей благодатью и освящением вливает их в сердца верных. Эти святые добродетели становятся определениями Самого Бога: «Ты благо, всякое благо... Ты — терпение, Ты красота, Ты кротость... Ты наша надежда, Ты наша вера, Ты наше милосердие...».

Наши поступки должны рождаться под действием Духа Святого, Божественного вдохновения. Примером открытости действию Святого Духа является Пресвятая Дева Мария.

«Дух Господень, пребывающий в верных своих»

В своей мистической мудрости Франциск углубил идею единения души с Богом. В людях, полностью открытых Духу Господню, Бог находит Себе жилище, становится двигателем действий человека. Франциск молился так: «Боже, дай нам, несчастным, поступать по Твоей воле, делать, что Ты хочешь, и всегда хотеть того, что Тебе угодно, чтобы внутренне очищенные, внутренне освещенные и огнем Святого Духа зажженные, могли бы мы следовать по стопам возлюбленного Сына Твоего, Господа нашего Иисуса Христа, и достигнуть Тебя, Всевышний, Твоею милостию...».

Франциск пришел к выводу, что сам по себе человек не может совершить никакого доброго поступка, потому что это Бог совершает через него все доброе. Приписывание себе добрых дел было бы грехом против Святого Духа. Франциск чувствовал, что именно Бог ведет его, Он дал ему братьев и стремление к жизни по Евангелию. Его товарищи, а также Клара и ее сестры были ведомы Божественным вдохновением.



О Евхаристии Франциск говорил: «И лишь Дух Божий, обитающий в верных Его, принимает священнейшее Тело и Кровь Господа. Все же прочие, не имеющие от этого Духа и предвкушающие принять Его, в осуждение себе едят и пьют» (ср.1 Кор 11,29). Обоснованием этой трудной мысли являются слова святого апостола Иоанна: «Бог есть дух» (Ин 4, 24), ибо «Дух животворит, плоть не пользует ни мало» (Ин 6, 63).

Апостолы, видевшие Иисуса-Человека, сумели распознать в нем Сына Божия. Так же и мы, глядя на хлеб и вино, должны распознавать и верить силой духа, что «поистине это есть святейшее Тело и Кровь Господа нашего Иисуса Христа». Бог есть дух, поэтому и увидеть Его можно только глазами духа. В этой «духовной» пище и питье Иисус дает нам Своего Святого Духа, так как пресуществление Даров, в которых мы переживаем присутствие Иисуса, наступает силой Духа. Поэтому слова: «Творите это в Мое воспоминание» означают не только: «Сохраните в памяти эту Вечерю как некое историческое событие», но также: «Откройтесь Святому Духу, Который напомнит вам все».

Когда Франциск говорит о Духе Господнем, перед его взором проходит все то, что является принадлежностью Иисуса: кротость, послушание воле Отца, любовь, крест. Всё это знаки, по которым можно узнать истинного ученика Христа. «Если же кто Духа Христова не имеет, тот и не Его» (Рим 8, 9).

«Служат и повинуются друг другу...»

«Пусть любовью духовной охотно служат и повинуются друг другу». Слова «любовь духовная» означают не нашу любовь к Святому Духу, но любовь Бога к нам, явленную в Сыне Божьем, излитую «в сердца наши Духом Святым» (Рим 5, 5). Взаимное служение является подражанием служению Христа, благодаря силе, данной Святым Духом. Франциск формулирует это так: служение друг другу — «это истинное и святое послушание Господу нашему Иисусу Христу».

«И где бы ни были братья, и в каком бы месте ни находились, они должны духовно и ревностно посещать и принимать друг друга без ропота». Проявление уважения в духе означает, что братья должны встречать один другого не только по человеческому обыкновению, но и духовно. Ибо каждая их встреча является делом Святого Духа.

«Буква убивает, а дух животворит» (2 Кор 3, 6)

Франциск говорит о том, что братья должны поступать по духу, а не по велению плоти. Это означает, что они должны следовать за Христом, поступать в духе Господа. Жизнь по этим нормам невозможно заключить в какие-то определенные рамки. Невозможно и недостаточно, как это произошло в более поздний период в некоторых кругах Ордена, придерживаться Устава дословно, следуя букве.

Устав — это не жизнь, не норма жизни, наоборот: жизнь является уставом — жизнь Иисуса, Его Слова. Именно они вдохновили первых францисканцев.

Согласно святому Франциску, существует тесная взаимосвязь между дословным и духовным значением Священного Писания. Истинное значение буквы Библии происходит от Святого Духа, это Он придает букве жизнь. По этому поводу Франциск выступает против бездуховного объяснения Библии.

В «Наставлениях» он цитирует слова апостола Павла: «Буква убивает, а дух животворит». Он подчеркивает, что важно не только знать слова Священного Писания, а поступать «по духу буквы Божественной», свои же знания приписывать «не телу», а Всевышнему Богу. Богу нравится, когда мы поступаем по Библии, а не только ее читаем.

«Обрученная Духу Святому»



У святого Франциска в «Службе Страстям Господним» повторяется такой антифон: «О Святая Мария Дева, не рождалась еще в мир подобная Тебе между женами, Дочь и Раба высочайшего и величайшего Царя — Отца Небесного, Мать Святейшего Господа нашего Иисуса Христа, Обрученная Духу Святому...».

Стоит подчеркнуть, что Франциск все эпитеты-образы Марии — Дочь, Раба, Матерь, Обрученная — перенес на тех, кто живет покаянием: «Все те, кто любят Господа всем сердцем... исполнены ненависти к своей плоти, отягощенной пороками и грехами, приемлют Тело и Кровь Господа нашего Иисуса Христа и творят достойный плод покаяния: о, сколь блаженны и благословенны эти мужи и жены, когда творят подобное и твердо в этом стоят, ибо почиет на них Дух Господень и создаст Себе у них пристанище и обитель. Они — сыны Отца Небесного, Коего дела творят, и обрученные, братья и матери Господа нашего Иисуса Христа. Мы — обрученные, потому что Духом Святым душа верующего сочетается с Господом нашим Иисусом Христом, братья Ему, поскольку творим волю Отца, Который на небесах; матери, потому что носим Его в сердцах своих и телах, имея священную любовь и храня совесть чистой и незапятнанной; в муках рождаем Его, творя дела милосердия, которым надлежит сиять, являя пример остальным». Франциск познал тайну Бога, Который пребывает не «над нами», а находится среди нас; познал тайну пребывания Пресвятой Троицы в душе человека.



Работа Святого Духа происходит в нас, но не без нас. И потому, опираясь на текст Евангелия от Иоанна (Ин 14, 23), Франциск написал в «Уставе, не утвержденном булой»: «...прошу всех братьев... служить, любить, чтить и поклоняться Господу Богу с чистым сердцем и чистым разумом, чего Сам Он ищет более всего. И всегда сотворим там обиталище и пристанище Тому, Кто есть Господь Бог всемогущий, Отец, и Сын, и Святой Дух».


^ Интернет-журнал "Брат Солнце" (www.bs.francis.ru).



Події ФОС

Формаційний проект Міжнародної Ради ФОС

^ Вірні миряни

Компендіум соціальної доктрини Церкви, n. 541-548


В цьому місяці хочемо представити 12 розділ, другої секції Компендіуму Соціальної доктрини Церкви, який було опубліковано Папською Радою «Справедливості і миру» в 2004 році. Ця стаття представляє повний текст Компендіуму п.541-544, який торкає дуже важливу тему, пов’язану з ідентичністю світських францисканців.

Вірні миряни

541. Важлива характеристика вірних мирян, які працюють у винограднику Господньому (пор. Мт 20, 1-16), – світська природа наслідування Христа, яке здійснюється безпосередньо у світі. «Мирянам належить шукати Царство Боже, дбаючи про земні речі й упорядковуючи їх по Божому». Через Хрещення миряни поєднались із Христом і стали учасниками Його життя і місії, згідно із своєю особливою ідентичністю. «Під “мирянами” розуміємо всіх вірних християн, окрім членів священицького чину і богопосвяченого стану, встановлених Церквою, тобто вірні – це ті, що, хрестившись, зодягнулися у Христа, становлять народ Божий і беруть участь у Христовій священицькій, пророчій і царській службі, здійснюючи свою частку місії всього християнського народу в Церкві та світі».

542. Ідентичність вірного мирянина породжують і живлять таїнства: Хрещення, Миропомазання і Євхаристії. Хрещення погоджує людину з Христом, Сином Бога, Який був народжений перед усяким створінням і посланий до кожного як Учитель і Відкупитель. Миропомазання уподібнює її Христові, Який був посланий, щоб дати нове життя створінню і кожній істоті, виливаючи Свій Дух. Євхаристія робить віруючого учасником єдиної і довершеної жертви, яку Христос приніс Отцю, власним Тілом, заради спасіння світу.

Католик-мирянин стає учнем Христа, починаючи з участі у таїнствах, тобто завдяки тому, що Бог звершив, відбиваючи у ньому образ Свого Сина Ісуса Христа. З цього Божого дару, а не з людських припущень, постає потрійне munus (дар і обов’язок), що визначає мирянина як пророка, священика і царя, згідно з його світською природою.

543. Обов’язок вірного мирянина – проголошувати Євангеліє взірцевим свідоцтвом свого життя, яке укорінене в Христі і проживається в земній дійсності, насамперед, родині; професійній діяльності у світі праці, культури, науки; дослідницькій діяльності; виконанні соціальних, економічних і політичних обов’язків. Усі світські людські сфери життя, особисті і суспільні, різні територіальні й історичні контексти, структури та інститути – це сфери життя і діяльності світських мирян. У цих сферах діє Божа любов; обов’язки вірних мирян повинні відповідати цьому баченню і бути виявом євангельського милосердя: «отже, буття і діяльність у світі має для мирян не тільки антропологічне й соціологічне значення, а й теологічне і церковне»



544. Свідоцтво вірного мирянина постає із дару благодаті, який він повинен визнати, виплекати і розвинути. Ця мотивація робить змістовною відповідальність мирян у світі і протиставляє її суспільній діяльності атеїстичного гуманізму, якій бракує фундаменту і яка обмежена земною реальністю. Есхатологічна перспектива – це ключ до правильного розуміння людської дійсності. Вірні миряни, усвідомлюючи остаточні блага, можуть належним чином організувати свої земні справи. Рівень життя і підвищення економічної продуктивності – не єдині показники, що вимірюють повноту реалізації людської особи в цьому житті, а в майбутньому їхня цінність ще менша, «бо людина не обмежується лише земним порядком, вона зберігає цілісність свого вічного призначення у земному житті».


^ Питання для обговорення та роздумів в спільноті.

  1. Які основні характеристики вірних мирян визначає Компендіум?

  2. В якій спосіб ви пережили Божу любов в вашій світській реальності?


Духовність вірних мирян; Діяти розсудливо

В цьому досьє триває презентація розділу II, з глави 12 Компендіуму соціальної доктрини Церкви, що має назву: «Соціальна доктрина і прихильності вірних мирян». На цей раз ми концентруємо увагу на пунктах 545-548, що охоплюють такі теми: духовність вірних мирян і обов'язки з розсудливістю.

Духовність вірних мирян

545. Вірні миряни покликані розвивати справжню світську духовність, яка відродить їх як нових людей, освячених і освячуючих, занурених у тайну Бога і посідаючих своє місце в суспільстві. Така духовність будує світ суголосно з Духом Христовим. Вона дає можливість людям сягнути поглядом за межі історії, не відокремлюючись від неї; розвиває палку любов до Бога, не відводячи погляду від братів і сестер, а бачачи їх так, як Бог їх бачить, і люблячи їх, як Бог їх любить. Ця духовність виключає як інтимний спіритуалізм, так і соціальний активізм, і виявляється в життєдайному синтезі, що дає єдність, сенс і надію існуванню, яке з багатьох причин суперечливе й уривчасте. Завдяки цій духовності вірні миряни можуть долучатися «до освячення світу зсередини, немов закваска, здійснюючи свої обов’язки. Таким чином, особливо свідченням свого життя… вони повинні явити Христа іншим».

546. Вірні миряни мусять зміцнювати духовне і моральне життя, підвищуючи свою компетентність, щоб виконувати суспільні зобов’язання. Поглиблення внутрішньої мотивації й опанування відповідного стилю праці, якого потребують суспільна і політична сфери, – це результат динамічного і постійного виховання, спрямованого на досягнення гармонії між життям у всій його багатоманітності і вірою. Дійсно, у житті віруючого не може бути «двох паралельних джерел: з одного боку, так зване духовне життя зі своїми цінностями та вимогами, з іншого – так зване світське життя, що охоплює сім’ю, працю, суспільні відносини, політичну і культурну діяльність».

Щоб поєднати життя з вірою, потрібно прямувати шляхом, на який указують складові християнського життя: Слово Боже як орієнтир; літургійне звершення християнського Таїнства; особиста молитва; досвід Церкви, збагачений особливим формаційним служінням мудрих духовних керівників; втілення у життя соціальних чеснот і постійне культурне та професійне виховання.



Діяти розсудливо

547. Вірні миряни повинні діяти, прислухаючись до вимог розсудливості, чесноти, яка допомагає розпізнати за будь-яких обставин справжнє благо й обрати необхідні засоби для його досягнення. Розсудливість допомагає правильно застосовувати моральні принципи відповідно до ситуації. Вона виконує три окремих функції: проясняє й оцінює ситуацію, вказує рішення, а також спонукає до дії.

Перший етап передбачає розміркування і консультації, щоб вивчити питання, збираючи різні точки зору.

Другий етап – оцінювання, тобто аналіз проблеми і судження в світлі Божого задуму.

Третій етап, рішення, опирається на два попередніх і дозволяє обрати найоптимальніші дії з поміж багатьох можливих.



548. Розсудливість дозволяє приймати послідовні, реальні та відповідальні рішення з урахування їхніх наслідків. Широко поширене неправильне розуміння розсудливості, коли її прирівнюють із хитрістю, утилітаристським розрахунком, недовірою, боязкістю чи нерішучістю, – хибне, адже розсудливість – це характерна риса практичного розуму і міра інших чеснот, яка допомагає мужньо і сміливо обрати необхідні дії. Вона наголошує,що прагнути добра – наш обов’язок, і показує, як людина повинна дотримуватися його. Врешті, ця чеснота вимагає зрілого міркування і зрілої відповідальності під час об’єктивного оцінювання конкретної ситуації та доброї волі у прийнятті рішень.


^ Питання для обговорення та роздумів в спільноті.

  1. Як ти досвідчуєш милосердя в твоєму житті як світського францисканця?

  2. Що вражає тебе найбільше в заклику Йоана Павла ІІ бути закваскою в земній дійсності? Як би ти описав автентичну світську духовність?






Події ФОС

Створення нової регіональної

спільноти

На засіданні Національної Ради ФОС України від 02.04.2011 р. було прийнято рішення про поділ Південного Регіону ФОС України на два регіони: Вінницький і Південно-Східний. Визначені межі п’яти Регіонів ФОС України:

1. Західний Регіон. Охоплює територію Львівської архідієцезії, Мукачівської та Луцької дієцезій. До його складу, входить 9 місцевих спільнот ФОС.

2. Хмельницький Регіон. Його межі співпадають з межами Хмельницької області, а до його складу входить 26 спільнот.

3. Вінницький Регіон. Межі співпадають з межами Вінницької області, складається Регіон із 8 францисканських спільнот.

4. Північний Регіон. Територіально об’єднує 11 місцевих спільнот ФОС Києво-Житомирської дієцезії.

5. ^ Південно - Східний Регіон. Об’єднує територію Харківсько-Запорізької та Одесько-Симферопільської дієцезій, в регіоні - 6 спільнот ФОС.

На території України сьогодні проживає близько 1300 францисканців світських, що належать до 60 місцевих спільнот.



4 червня 2011 р. в м. Дніпропетровську відбувся Виборчий Капітул Регіональної ради ФОС за участі старшої Регіональної ради Південного регіону Людмили Ковальчук, делегата Національної ради Володимира Зіньковського, делегата Конференції Духовних асистентів Національної спільноти ФОС в Україні брата Казиміра Гузіка OFMCap та делегатів від місцевих спільнот.

Розпочався Виборчий Капітул з благословення Божого через Національного Духовного асистента молитвою до Святого Духа, слуханням Слова Божого, листів Святого Франциска та спільної молитви про проведення виборів.

Вибори пройшли згідно Генеральної Конституції ФОС. Старшою Регіональної ради Південно-Східного регіону обрано Наталію Андрейченко (Дніпродзержинськ), заступником старшої Регіональної ради обраний Віталій Сташевський (Кривий Ріг), секретар – Тетяна Шабаліна (Новомосковськ), форматор – Марія Ващенко (Херсон), скарбник – Любов Тельнова (Дніпропетровськ).



На фото: с. ^ Наталія Андрейченко дає згоду на служіння

Завершився Капітул Службою Божою, під час якої члени обраної Регіональної ради підтвердили свою згоду на служіння, головуючий зібранням затвердив їх посади, а Національний духовний асистент брат Казимір Гузік OFMCap поблагословив новообрану Раду.

Редакція ФВ



Розповіді про Франциска

Великі і малі





^ Марія Стікко. «Святий Франциск з Асижу»


Серед двоногих вовків гіршими були не ті розбійники, що хо­валися в ровах і заростях, а ті, що шкодили людям, перебуваючи серед них. А ними були: самозакохана знать, владолюбні багачі, — великі, охочі керувати малими, які нітрохи не хотіли підкорятися, бо ні одні, ані другі не боялися Бога і не любили своєї Вітчизни. В містах люди поділилися на партії і боролися прямо на вулицях; вбивали одні одних, ловили ворогів і палили їхні помешкання. Побоїща й пожежі стали буденним видовищем. Переможна партія ви­силала переможену на вигнання і захоплювала майно вигнанців. Потім ці об'єднувалися, вривалися в місто і спустошували доми супротивників.

Святий Франциск, страждаючи від цієї міжусобної ненависті, переходив від однієї місцевості до іншої, і проповідував любов. «Мир вам!» — говорив він на початку кожної проповіді, як вчив Ісус своїх учнів.

«Нехай Господь пошле тобі мир!» — повинен був привітати брат-францисканець кожного стрічного. Таке мирне вітання спо­чатку не подобалося людям, адже мир — як та сіль, без якої, зда­ється, можна обійтись, поки вона ще є.

«Мир? — запитували бунтівничі й нахабні міщани. — Залиши його мерцям, нам потрібні помста й перемога!»

Але коли вулицею текла кипляча олія, змішана з кров'ю, па­лали будинки й валилися башти, а торгівля завмирала; коли німці рівняли фортеці з землею і перетворювали села у попіл, а натовпи бездомних втікачів ходили селами, обкладеними податками, разом із знеславленими ланками і плачучими немовлятами, от тоді по­бажання святого Франциска стало благанням: «Миру!»

Це слово «мир» негайно почули його співвітчизники. В лис­топаді 1210 року, коли він почав проповідувати, в Асижі вже був укладений договір між «великими» й «малими», де законно, з усі­ма формальностями, моліннями і закликами — від імені Божого, милістю Святого Духа, благодаттю Господа нашого Ісуса Христа, перед Пречистою Дівою Марією, імператором Оттоном і герцогом Леопольдом була встановлена постійна угода між «великими» й «малими». Відтоді неможливо було укласти жодного договору з Па­пою, імператором, містами чи фортецями без згоди обох сторін, які разом повинні були сприяти честі, благодіянню і процвітанню асизької спільноти. Ні «великі», ні «малі» не повинні були вхо­дити у чвари між мешканцями міста та людьми з-поза міста, але діяти разом, як одна спільнота. За порушення цього правила їх могли вигнати або позбавити майна на розсуд консула, що управ­ляв містом.

За цим пішли й інші правила: про звільнення слуг, про на­дання горожанства селам, залежним від Асижу, про заступництво іноземців, про амністію учасникам зговору 1202 року — одне сло­во, найгуманніші закони, завдяки яким маленьке місто Асиж, під впливом свого Святого, раніше за всі італійські міста, впокорило вовчі інстинкти Середньовіччя.








Духу Святий, Престоле Мудрості,
Допоможи нам у зусиллях,

Які ми прикладаємо,
Щоб на все більш зрілому шляху

Зустрічати братів і сестер наших у вірі.
Нехай всіма знаннями нашими,
Повагою одне до одного та любов’ю,
Ми наново та поступово

Відкриємо для себе
Божественний задум.
Наставляй нас на шляхах,

Що ведуть до єдності.
Допоможи нам проголошувати Христа

І відкривати силу і мудрість Божу,

Укриту в Хресті Його.
Як би  прагнув  я

Довірити Тобі всі турботи -

Суспільні, політичні та державні, -
Ті, що не здолати через ненависть

Війну і самознищення,
А тільки миром,

Через справедливість і повагу
Прав людей та народів.

Амінь.


^ Бл. Папа Йоан Павло ІІ

"Ідіть з миром.Дар

безсмертної любові"



О


Францисканський вісник 21

тче!

Францисканський вісник 1


20 Францисканський вісник

2 Францисканський вісник


Францисканський вісник 19


Францисканський вісник 3


18 Францисканський вісник

4 Францисканський вісник


Францисканський вісник 17

Францисканський вісник 5


16 Францисканський вісник

6 Францисканський вісник


Францисканський вісник 15

Францисканський вісник 7


14 Францисканський вісник

8 Францисканський вісник


Францисканський вісник 13

Францисканський вісник 9


12 Францисканський вісник

10 Францисканський вісник


Францисканський вісник 11





Похожие:

В номері: 2 iconВ номері: 2
Редакція: Гол редактор – Боровик О.; редактор – Гнатишина С. перекладач – Артемчук Т.; художній редактор – Шабаліна Д
В номері: 2 iconВ номері: Тема номера
Форматором нашого Ордену є Святий Дух. Адже це Він провадить Свою Церкву, а значить І нас з вами, дорогою правдивого наслідування...
В номері: 2 iconВ номері: 2
Великий Піст – це час, коли маємо набрати відваги стати у світлі Правди про себе: про власну недосконалість І слабкість, про реальність...
В номері: 2 iconВ номері: 2
Архангелів та всіх небесних сил, щоб вистояти у спокусах І не уподібнитися до синів світу цього? Молімося, ревно І невтомно, щоб...
В номері: 2 iconВ номері: 3
«вовк жив би у купі з ягнятком… леопард біля козеняти лежав би… телятко й левенятко паслися б разом І поганяла б їх мала дитина…...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib.podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов