Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини icon

Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини



НазваниеНаукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини
страница7/14
Дата конвертации10.12.2012
Размер2.02 Mb.
ТипКонкурс
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

РОЗДІЛ 3

^ КРІЗЬ СОТНІ СУМНІВІВ Я ЙДУ ДО ТЕБЕ... (В. СТУС)

3.1. Діамантовий сніг

Соната – це суто музичний термін. За визначенням це «твір для одного або двох інструментів з кількох частин, одна з яких заснована на протиставленні й розвитку двох тем... [5, 625]. Чи можливо застосувати цей термін в літературі? Раніше я вже говорила про поєднання поезії і кіно в жанрі відеопоезії (див. п. 2.1). Але в музиці та поезії набагато більше спільного, це насамперед ритм, що притаманний їм обом. Тому, коли я розмірковувала, на який музичний твір схожий мій вірш «Діамантовий сніг», мені на думку спала соната. Дві теми: одна – повільна, ностальгійна, інша – швидка, енергійна – переплітаються між собою.

Чільний образ поезії – це образ снігопаду. Його велич здатна розтопити «освячений сонця усміх», його наспів «палає, мов ватра», заворожуючи всіх, він зупиняє час навколо, так що секунди, години, роки не мають жодної сили, коли приходить «цей діамантовий сніг»...


^ Діамантовий сніг

Вже спадає, мов сутінь, весняна тонка ностальгія

І на серці дзвенить лиш забутий один листопад.

В глибині моїх хмар прокидається зранку надія,

А це значить, що буде опівночі світло плеяд

Розрізняти в чеканні наповнену хвилями мить;

Але враз засніжило,

Засипало очі,

І крізь чорно-біле

Прозріння у ночі,

І враз проти сили,

Не можу, не хочу,

Бо ж сипле метіль ця на нас

Діамантовий сніг.

І розтане у ньому освячений сонця усміх.

Мій діамантовий сніг.


І невтомно плете свої чари самотня зима,

І в її піднебессі бринить мерехтіння тих сліз.

Розквітає проміння сріблястого снігу, й дарма,

Що оспівані зорі летять нестихаючи вниз


У дзеркальнії води, що всюди несуть свою синь.

Бо ця хуртовина –

Моя далечінь,

І де брати сили,


Лиш глянь, просто плинь

Крізь сфери єдині,

Що ніс їх за тисячі миль

Діамантовий сніг.

І веселка свої кольори напуватиме з них

Крізь діамантовий сніг.


І минають секунди, години, роки – все одно.

Аж забути хоч мить не під силу у цю заметіль,

Бо забуте життя – то побачений наново сон,

Що на рани незгоєні сипле уїдливу сіль

І нехай ця зима вже не перша і ще не остання,

Палає, мов ватра,

Наспів снігопаду,

Мов кадр за кадром,

Мов зрада за зраду,

Чого ж бо він вартий,

Крім болю й досади,

Діамантовий сніг?

І вже вкотре мене він нещадно збиватиме з ніг,

Цей діамантовий сніг.

Лиш діамантовий сніг…


^ 3.2. «Ця поема, здавалось, не вічна...»

Слова. Важко сказати, коли ми перестали сприймати їх як матеріальні одиниці інформації. Неможливо визначити, як давно ми почали вкладати в них глибинно символічну суть. Лейтмотив поезії досить багатогранний: насамперед, це непереборна відданість ідеї, підсвідома, жертовна, можливо, навіть подекуди доведена до абсурду, але в той же час і вагання, що робить неможливим сказати нарешті ті самі наболілі, ті самі вистраждані слова.

Поезія написана досить мало розповсюдженою строфою – п’ятивіршем. На мою думку, саме ця строфа дає змогу розкрити неосяжну варіативність ритму на настроїв.

Варто зазначити, що найпоширенішою в світовій поезії строфою є катрен [6, 91]. П’ятивірш у європейській поезії зустрічається вкрай рідко. Відомий літературознавець В.Є. Холшевніков називає п’ятивірш «перехідною


формою», «неврівноваженою строфою». На його думку, така строфа «справляє враження слабкого ритмічного зламу». Водночас він стверджує, що «злам…виокремлює, підкреслює рядки, а отже, і зміст їх слів» [7, 209]. Якщо ми застосуємо цей підхід до вірша «Ця поема, здавалось, не вічна…», то побачимо, що ритмічний злам у строфах виник внаслідок «зайвих» четвертих рядків, які порушують класичну форму катрена з перехресним римуванням.


Саме ці рядки мають найбільший емоційний наголос. У першій строфі ефект підсилюється алітерацією звуку «в», який нібито розриває рядок на шматки:


Вона рве свій ув’язнений відчай


Натомість у другій строфі наявний асонанс «і»:

Утікаючи знову від суті,

Недоказані і недочуті

Повторення звуку «і» робить рядок протяжним та імітує поступове затухання, зникнення звуку.


***

Ця поема, здавалось, не вічна.

Їй не вирвать життя із тенет.

Затуливши од мороку вічі,

Вона рве свій ув’язнений відчай

І наївно крокує вперед.


Ця поема, здавалось, забута.

Їй так хочеться жить. Та дарма.

Утікаючи знову від суті,

Недоказані і недочуті,

Закурличуть у вирій слова.


3.3. Пасьянс

Відомо, що сонет – це дуже «строга» форма. Шекспірівський сонет, який спочатку сприймався як відхилення від класичної форми, зараз вже теж вважається класичним. Його головна риса – два останні рядки, що римуються між собою, що надає сонету чіткості і лаконічності. Але що робити, коли чіткого висновку у вірші немає, тому що він неможливий?

У моєму сонеті людина розмірковує над своїм майбутнім, яке ще не визначене. Її охоплюють сумніви, хід її думок схожий з картковим пасьянсом, що може передбачати майбутнє, але ніколи не дає чіткої відповіді. Тому два останні рядки в моєму сонеті не створюють «сонетний замок», а римуються с


передостаннім катреном, продовжують його, роблять сонет незавершеним. І ця незавершеність є відображенням нашого непередбачуваного життя.


Пасьянс

Мій світ завмер під тягарем чекання,

Ввібрав у себе чотирнадцять слів,

Вони спливають у моїм пізнанні,

Де зародок надії зціпенів.


Всі карти вже розкриті і вже ясно:

Крокую в безвість, хоч лечу на мед.

Лише одна не сходиться з пасьянсом,

Лише одна і ось оцей сонет.


Хтось пише, що життя таке прекрасне,

Для когось це лиш площина зневір.

І, наче, все так просто, та не зразу

Чомусь лягають строфи на папір.


3.4. Диптих

Слово диптих походить від грецького словосполучення, що перекладається як «складений вдвоє». У давній Греції так спочатку називали дощечку, на який писали. В наш час слово диптих найчастіше вживають щодо поетичних творів. Це – два вірші, об’єднані спільною ідеєю.

Спільна ідея мого диптиху – еволюція почуття. У першому вірші закохані ще не знайомі, у них ще все у майбутньому, тому їх огортають казкові мотиви. Другий вірш про те, як зникають почуття, і тільки прискорений ритм серця нагадує герою про те, що він втратив.


I.

Коли поснуть усі на світі зорі

І схилить вії чорний небосхил,

Він вийде в ніч, духмяно-неозору,

Збирати сни неонових вітрин.


Коли затихнуть всі на світі трави,

Він ткатиме казкову пелену.

Простягне йому місяць величаво

Свій клаптик ніжно-неземного сну.


Коли завмруть усі на світі квіти,

Він лишить казку під її вікном

І піде в ніч, безтактно-непомітно,

Немов це був лише чарівний сон.


II.

Пішов.

Уже не тримає тепла

Пошерхла його долоня.


Жар її губ спалила дотла

Хмара одеколону.


Сорочка забула вже доторки рук,

Пронизана нікотином.

Слухають тихий годинника стук

Невипрасувані гардини.


Склянка забула смак свого чаю,

Випитого натщесерце.

І лише пульc її досі шукає

Мільйонами кілогерців.


ВИСНОВКИ

Література за тривалий час свого розвитку виробила дуже багато жанрів. Деякі з них прийнято вважати застарілими, наприклад, оду або сентиментальне різдвяне оповідання: непомірні вихваляння нам здаються нещирими, а різдвяне диво – неможливим. Довгі роки панування реалістичної школи привчили сучасну людину до думки, що література повинна бути відображенням справжнього життя.

Але треба пам’ятати, що в минулому література була справою небагатьох. Навколо невеликого гурту творців та читачів існувало життя, сповнене лише боротьби за виживання, – світ, якому гостро не вистачало краси. Звідси і піднесеність, і сентиментальність тогочасних творів, які сучасній людині важко сприймати.

Але старі жанри не втрачені для нас назавжди. Ми можемо модернізувати їх на сучасний лад, зберігаючи основне призначення або бездоганну форму. Тоді різдвяне оповідання знову буде нести людям надію, а сонет стане зручною формою для висловлення думок.


В літературній творчості завжди знайдеться місце і для нових жанрів. І нехай життя деяких з них виявиться нетривалим, вони дадуть змогу кожному автору знайти свою неповторність.


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Грицай М., Микитьсь В., Шолом Ф. Давня українська література. – К.: Головне видавництво видавничого об’єднання «Вища школа» – 1978. – С. 254.

  2. Чуковский Корней, Собрание сочинений в 15 т., Т. 3: «Высокое искусство». – М.: Терра-Книжный клуб – 2001.

  3. Журнал «Дніпро» № 5. Любов Якимчук «Від поетроніки до відеопоезії» – 2010. – С. 152.

  4. Голобородько Я. Зарубіжна література в школах України, № 3 «Герта Мюллер — Банат — Україна» – 2010.

  5. Словник іншомовних слів. – К.: Головна редакція УРЕ – 1974. – С. 625.

  6. Лесин Василь. Літературознавчі терміни. – К.: Радянська школа – 1985. – С. 91.

  7. Холшевников В. Стиховедение и поэзия. – Л.: Издательство Ленинградского университета – 1991. – С. 209-224.



^ МОЄ СВЯТЕ І СОКРОВЕННЕ

Гомон Вікторія

Дернова ТамараПавлівна


РОЗДІЛ 1

ПЕРШІ ПАРОСТКИ

1.1. Поезія – цілюще джерело

„Поезія відкривається в той період життя, коли відчуття ще найсвіжіші, зачарування світом найсильніше [6, с.15]”. Тож і я свої перші кроки в поезію зробила, коли мені було 7 років. Під чарівливим впливом весни окриленому серцю хотілося стати піснею.

Весна

В степах, на озерах, болотах, річках

Літає, немов загартований, птах,

Щось дивне, чарівне, незвичне мені,

Це перший цілунок красуні-весни.

Пташки повертаються в рідний краї,

Як гарно, привітно і любо мені!

А потім в одну Мить відчула власний голос почуттів, глибока емоційна хвиля вихлюпнулася з моїх грудей. Я відчула себе щасливою, сповненою внутрішньої сили, і зрозуміла: поезія – це цілюще джерело, яке втаммовує спрагу і виховує найвищі людські якості.

Я іншими очима поглянула на все, що навколо, навчилася помічати – непомічене, поєднувати, на перший погляд різне.

^ Котик і ромашка

Рано-вранці біля хати

Котик вийшов погуляти.

Потягнувся, гарно вмився,

Попоїв причепурився

І побіг у теплий день

Слухати дзвінких пісень.

Раптом бачить: при дорозі

В густолистім верболозі

Посміхається до нього

Ніжна квітка струнконога,

Ще й у білому вінку!

Спочиває в холодку...

Котик довго милувався

І в коханні їй зізнався.


^ 1.2. Моє натхнення

Могутнє переживання, що захоплює, ніби перше кохання, а іноді, особливо у поетів, з ними пов’язане все. Поезія сходить на душу, як весна. Світ раптово стає оновленим, блакитним, - писав Ян Парандівський у книзі „Алхімія слова”, де розкрив таємниці пробудження думки поета та народження твору [3,с.9]. А потім була приємна мить перемоги в обласному конкурсі юних поетів „Тарасовими шляхами”, де я стала лауреатом в 2006, 2007, 2008 р., і постійна творчість, самовдосконалення. „Натхення народжується тільки з праці, в ім’я праці [5,с.10]”.

Нелегко

Варіантів багато і версій,

Як до щастя шукати мости...

Я стою на позиції серця:

З цього місця мені не зійти.

Не минути в дорозі тернину,

В піднебессі нелегко й орлу.

Через сонце проціджую днину –

І печалі, і втіху малу.

І в любові в нім квітка, й озерце

Лісове ще з дитячих тих літ...

Кулачок цей – малесеньке серце

Та вміщається в нім білий світ.


„Сильна уява народжує подію, сильна пам’ять – згадку”, - писав М де Монтень[6,с.12].

Чомусь пригадалася хвилююча мить минулого року, коли захищаючи свою науково-дослідницьку творчу роботу на обласному рівні, хвилювалася, боялася, боялась втратити Натхнення. Та раптом відчула, що мене слухають, розуміють, а головне – відчувають. І це додало сил для успішного злету.

^ Моє натхнення

Боюся, щоб не кинуло натхнення.

Хоч я не знаю навіть його ймення.

Без нього пусто у моїй душі,

Воно створило всі мої вірші.

Я дам йому, мабуть, своє ім’я,

Бо в нього навіть посмішка моя.

Воно моє, а не чуже натхнення,

У нього, як і в мене, щастя жменя.

Часом воно приходить уночі,

Щоб запалити в серці три свічі,

А коли думку переслідують тривоги,


Воно мене зустріне край дороги.

Коли прийде, то вже не відпущу,

Щоби не змокло на сирім дощу.

Нехай воно, мов сонце, зігріва

Моїх думок віршовані слова.


1.3. Значить...

Участь у обласному семінарі молодих літераторів Черкащини ще раз переконала мене у значущості висловлювання І.Я. Франка „...творчість літературна – то не простий вплив якогось вітхнення: найшла на тебе щаслива думка, сядь, пиши і в друкарню! Се така ж поважна студія, як і праця наукова, тільки безмірно ширша, многостороння і трудна” [8,с.16].”

А ще треба самому бути гідним того, аби твоє творіння відзеркалювало тебе самого, суть твого буття, твою мораль.

^ Значить відбувся

Плечі підставив.

Нікого не зрадив.

Вчасно сказав –

І усміхнувся.

Тому дав раду,

Комусь пораду

Значить – відбувся.

^ 1.4. Українська мова

„Писатель мусить поперед усього владати добре мовою свого народу і любити її понад усе [8,с.128].”

Українська мово

Наше рідна мово,

Ви її вивчайте

І не забувайте,

І в житті своєму

Завжди пам’ятайте:

В кожної людини

Кожну мить, щоднини

Є дарунок долі,

Це жадання волі

І батьківська мова-

Диво калинове.


Мово моя

Мово моя, невичерпна скарбнице,

Вічне, нев’януче слово,

Дай із глибин мені вволю напитись

Чарів твоїх барвінкових.

Мово моя, просторінь піднебесна,

Сонячна, ясна, красива!

Вірю всім серцем: назавжди воскресла,

Хай розквіта твоя сила!

Мово моя, і проста, й незбагненна,

Втілення думки людської.

Мово, ти – гордість і щастя для мене.

Як пишаюсь тобою!


^ 1.5. Ген до мрії...

Перші паростки – ніжні і тендітні. Вони потребують дбайливого догляду, їх слід плекати і длбайливо доглядати, аби вони виросли міцними і життєдатними! А ще...потрібно берегти мрію.

^ Мені здається

Я без суфлера граю роль свою.

несу красу, але не задля перемоги

Крізь лабіринт загадок – ген до мрій

Важка та вірна стелиться дорога.

Уривки снів, яскравий зорепад...

Мабуть, для втіхи буде забагато.

Збігає час. Перлиною з перлин

Заблискотіло ранку пишне свято.

І манить схід малиновим крилом.

Чарує ранок поглядом магічним.

І чисту мить народження його

Мені здалося: щастя буде вічним


РОЗДІЛ 2

^ ПРИХИЛЮСЯ Я ГОРДО, УКЛІННО Й ВЕЛИЧНО

2.1.Праотча земля

„Пізнай свій край...себе, свій рід, свій нарід, свою землю, вклонися цьому...”, – ці мудрі пророчі слова великого філософа, подвижника Г.С.Сковороди, що пролунали понад 250 років тому, актуальні і в наш час, час створення української державності, утвердження національтної ідеї, виховання патріотичних почуттів.


Пам’ятаємо слова Володимира Великого? „И рече Володимир: „Се не добро, еже мал город около Києва. И поча ставити города по Десне и по Востри, и по Трубеже, и по Суле [5,с.1].”

Це і про наш Чорнобаївський край. „Віки відточували його, наш нарід, створюючи неповторний характер мешканців Подніпров’я і Посулля [5,с.1].” Тут гуртувались козацькі полки, не одне покоління захищало рідну землю від ворогів і перемагало.Можливо тому і невипадково саме ця земля спородила богатиря, ніким непереможеного чемпіона чемпіонів Івана Піддубного, вона дала натхнення корифею української драматургії Михайлу Старицькому і основоположнику української національної музики М.В. Лисенку, з її духовних джерел народились незбагненний поет Михайло Драй-Хмара, Іван Вирган, лауреати Державної премії ім. Т.Г. Шевченка письменник Іван Ле та народний артист Б.В. Романицький. Це батьківщина одного з наймолодших комбригів Антона Богунського (А.Шарого), першого міністра оборони УРСР В.П. Герасименка, багатьох вчених, митців, хлібодарів, що прославили наш край і Україну.

Чорнобаївський край – край пісні, народних звичаїв і традицій. Доброю традицією на Чорнобаївщині стало проведення щорічних творчих звітів територіальних громад району „На землі Чорнобаївській пісня луна, бо людьми знаменитими славна вона”, конкурс драматичних колективів, районних фестивалів:

  • троїстих музик та сопілкарів „Україна-мати талантами багата”;

  • народної творчості, етнографії та фольклору „Веде життєпис України до древніх мудростей джерел”;

  • творчих родин „Єднаймося піснею, люба родино!”;

  • авторської пісні „Червона рута”;

  • „Лине пісня Наддніпрянським краєм”.

Велич і краса моєї Вітчизни - у красі її природи, у творчій праці земляків, що продовжують її квітчати, у звитяжній історії чорнобаївської землі, у її героїчному сьогоденні. Високе почуття патріотизму, доземний мій уклін, тобі, моя ненько -Україно. І так хочеться, щоб чарівні й загадкові, прості й земні поетичні образи переповнювали кожного щоднини кольоровими світами радості і гордості.

^ Моїй Україні

Мою Вкраїну, кров’ю вмиту і святу,

Що вже воскресла знов на полі бою,

Як матір-богородицю оту

У дальний путь я заберу з собою.

Не раз страждала й сльози ти лила

Та не корилась – знову піднімалась,

До краплі, до останньої жила ,


Зламатись мусила – та не зламалась.

Тебе хотіли в рабство завести ,

Забрати все – і мову й голос ,

Розшматувать хотіли нелюди –

А ти жила, ростила в полі колос.

Своїм синам давала розум, силу ,

Навчала праці і своїх пісень,

Вони летіли в світ, їм обрізали крила,

Та вони вірили у світлий день.

І він настав – жаданий час свободи,

Ми твердо стоїмо на отчій цій землі,

Вона ж благословля на подвиг – працю

Во ім’я сущих і прийдешніх поколінь.


Нещодавно мені довелося бути далеко від рідної землі .Чомусь пригадалися слова Лесі Українки: „У рідному краю навіть дим солодкий та коханий”. . Я поглянула на небо і побачила, як летіли лелеки, і знов заговорило моє серце… забилося від нестерпного бажання полетіти в рідні краї, торкнутися рідної землі, поглянути на рідне небо- неньки України, так народилася поезія

^ Дорога до любові

Весною знову прилетять лелеки

І сядуть у долині край села.

Втомилися - дорога ж бо далека,

Що в рідний край їх знову привела.

Бо знає навіть і мала пташина,

Тому й вертається у рідний край –

Що наймиліша – рідна Батьківщина,

Де б ти не був – її не забувай.

І хай вітри шалені чи бурани

Збивають з ніг, лютують – не біда,

Бо знов твої Тараси й Роксолани

Злітаються, як птахи до гнізда.

В чужих краях не наше світить сонце,

Не наша мова й звичаї чужі,

І мальви не заглянуть у віконце,

І споришу немає на межі.

Тому повторюю я безупинно,

Як клятву, як молитву, знов і знов:

"Я так люблю тебе, моя Вкраїно,

Прийми мою подяку і любов”


Моє село

Моє село, колиско світанкова,

Дитинства недочитаний роман.

Любові першої листок кленовий

Що з вітром полетів. Мій талісман.

З тобою в серці я іду по світу,

До тебе лину, як досвітня мла,

Я знаю-ти без мене можеш жити,

А я прожить без тебе не змогла б

Не можу без весни і зерносіву,

Без пісні солов’їної в гаю.

Тобі належить розум мій і сила.

Все, що взяла від тебе, віддаю

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14




Похожие:

Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини iconПлан роботи Ради молодих вчених двнз «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» на 2011 рік
Участь у проведенні обласного конкурсу «Кращий молодий вчений» та «Краща рада молодих вчених»
Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини iconПлан роботи Ради молодих вчених (рмв) двнз «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» на 2013 рік
Участь у проведенні обласного конкурсу «Кращий молодий вчений» та «Краща рада молодих вчених»
Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини iconПлан роботи Ради молодих вчених (рмв) двнз «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» на 2012 рік
Участь у проведенні обласного конкурсу «Кращий молодий вчений» та «Краща рада молодих вчених»
Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини iconІнформація про проведення обласного етапу конкурсу; підсумковий протокол; кращі роботи для участі у фінальному всеукраїнському етапі
Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки України з 2011 року проводить заочний Всеукраїнський...
Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини iconПорядок подання і розгляду проектів Експертною радою обласного конкурсу проектів "Молоді вчені Дніпропетровщині" на отримання матеріального заохочення
Експертною радою обласного конкурсу проектів "Молоді вчені Дніпропетровщині" на отримання матеріального заохочення
Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини iconБіологічного, ландшафтного різноманіття Черкащини
Збережемо першоцвіти (далі конкурс) проводиться з метою формування екологічної культури особистості, набуття навичок і досвіду розв'язання...
Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини iconКонкурс юних раціоналізаторів та винахідників "Природа людина виробництво екологія"
Мону, Державного підприємства "Український інститут промислової власності" та Українського центру інноватики та патентно-інформаційних...
Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини iconУмови проведення Всеукраїнського конкурсу "Юний селекціонер"
Всеукраїнський конкурс "Юний селекціонер" проводиться з метою підвищення ефективності дослідницької та експериментальної роботи на...
Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини iconОсновні вимоги до написання, оформлення І представлення учнівських науково-дослідницьких робіт
На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів,...
Наукові роботи переможців Першого обласного конкурсу юних літераторів Черкащини iconЛабораторна робота №2 вимірювання вологості деревини ємнісним методом мета роботи
Мета роботи: ознайомитися з принципами роботи приладу для експрес – вимірювань вологості деревини та визначити вологість зразків...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib.podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы